«Від витоків ріки Дністер до витоків ріки Сян» - Національний парк "Бойківщина"

Витоки р.Дністер

Джерело, яке можна умовно вважати за витоки річки Дністер (басейн Чорного моря), знаходиться на схід від с. Вовче Самбірського району Львівської області, на південно-західному схилі хребта Розлуч і віддалене від г. Розлуч.

c. Розлуч

В 1511 р. самбірський староста Одроваж видав дозвіл старості Боришові на розміщення села на березі потоку Рошовий під горою Розлуч. Це рішення було підтверджене привілеєм польського короля Зигмунта I. В XVI ст. село носило назву Ровень.

В Розлучі знаходиться костел св. Франциска Борджія (за іншим варіантом – Борґяша), збудований у 1901-1902 рр. – одна з найекзотичніших майже нікому невідомих дерев’яних споруд України. Входить в число одинадцяти нині існуючих дерев’яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст.

с. Вовче

Село Вовче (колишня назва – Середа) було засноване в 1507 р. королем Польщі Зигмунтом I.

Вовче входило до переліку 13 королівських сіл розлуцької країни самбірської економії. З 1743 р. село належало ієзуїтській місії в Турці. Вперше місцева церква в Вовчому Горішньому згадується в 1558 р. У 1682 р. тут було збудовано дерев’яну церкву, яка згоріла в 1889 р. На її місці було збудовано дерев’яну церкву Різдва Пр. Богородиці бойківського типу, яка була переосвячена в 1989 р. на церкву Св.Дмитра. У Національному музеї Львова зберігаються ікони з місцевої церкви. Поблизу церкви знаходиться дзвіниця, споруджена в 1893 р. У Вовчому Горішньому в 1900 р. для німецьких колоністів було збудовано дерев’яну каплицю Св. Ап. Петра і Павла, яка в 2003 р. була передана греко-католицькій громаді Вовчого Горішнього та освячена на церкву Св. Миколи Чернецького. У Вовчому Долішному в 1680 р. на лівому березі Дністра на горбку, званому Маудзин, було споруджено дерев’яну тризрубну церкву бойківського типу Введення Пр. Богородиці в храм, яка збереглася до цього часу і є пам’яткою архітектури. Різьблений іконостас походить з 1681 р. На вході до церкви Пресвятої Богородиці висить пам’ятна дошка з таким надписом: “Найбільшому украіньскому поетови Тарасови Шевченкови в столітні роковини уродин 1814 – 1914”. В 1970 р. до музею народної архітектури та побуту в м. Львові було перевезено стайню з с. Вовче, споруджену в 1903 р.

с. Шум'яч

Село Шум’яч (стара назва – Шумелка) було засноване в 1553 р. на підставі привілею королеви Бони. Село входило до переліку 13 королівських сіл розлуцької країни самбірської економії. Перша дерев’яна церква згадується у податковому реєстрі 1564-1565 рр. У 1765 р. була збудована церква Благовіщення Пр.Богородиці, яка була знищена пожежею у 1909 р. Храм, який мав називатися на честь святих апостолів Петра і Павла, на горі біля села почали будувати в 1933р. за проектом Євгена Нагірного . В 1961-1962 рр. за вказівкою радянської влади церкву розібрали до фундаменту. В 1990 р. на ньому ж розпочалося будівництво нової церкви за старим проектом архітектора Нагірного. Церкву освячено в 1993 р. й названо на честь свята Благовіщення Пресвятої Богородиці. Її називають найкращою дерев’яною будівлею, зведеною в Турківському районі за часи незалежності України. В селі збереглися традиційні дерев’яні бойківські забудови й загорожі, мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

г. Висока, головний європейський вододіл

Лісовою дорогою від витоків р.Дністер через Вовче підіймаємося на г. Висока (737 м н.р.м.), яка належить до Головного європейського вододілу. По лівому боці стежки залишаються витоки р.Яблунька, яка є притокою р.Стрий та післялісові чагарникові угруповання ялівцю звичайного. З г.Висока за хорошої погоди можна побачити панораму сіл Верхня Яблунька та Шандровець, острівні гори Лосівка (818 м. н.р.м.) Кичера Дзвиняцька (792 м н.р.м.) та Кам’янець (760 м.н.р.м.), а також гірські хребти Західних Бещадів, що належить до польської частини резервату біосфери «Східні Карпати» – Бещадського парку народового та регіонального ландшафтного парку “Долина Сяну”. Вздовж грунтової дороги до межі між селами Верхня Яблунька та Шандровець можна спостерігати традиційні способи ведення сільського господарства – сіножаті, пасовища та ріллю, які зазвичай обробляються без використання технічних засобів (кіньми з дерев’яним причіпним інвентарем).

с.Шандровець

Село Шандровець було засноване до 1580 р. над правою притокою р.Сян – р.Ріка. У XVI ст. село належало родині Кмітів, у XVII ст. – Тарнавським, Фредрам та Мнішкам. Перша тризрубна церква бойківського типу в Шандровці була споруджена до 1589 р. на високій горі у центрі села, на її місці у 1755 р. було збудовано нову дерев’яну церкву Св. Архангела Михайла, попередницю сучасної, яка була споруджена у 1924 р. і переосвячена як церква Св. Івана Хрестителя. У церкві збереглися фрагменти старого іконостасу XVIII ст. та літургійні книги львівського друку XVII ст. Коло церкви знаходиться цвинтар та дерев’яна двоярусна дзвіниця, споруджена у 1995 р. У селі добре збереглася традиційна дерев’яна бойківська забудова та пилорами, залишки насипу для вузькоколійки, є багато придорожніх капличок та хрестів. Між Шандровцем і Верхньою Яблунькою проходить Головний Європейський вододіл.

c.Верхня Яблунька

Село Верхня Яблунька (Яблінка Вижня, Яблінка Дубова) було засноване над притокою Стрия р. Яблунька у 1559 р. на підставі привілею короля Зигмунта Августа, наданого братам Михальовичам – солтисам із с. Прислуп. З 1796 р. тут була невелика німецька колонія. Перша дерев’яна церква у В.Яблуньці була споруджена у 1568 р. Поблизу цієї церкви у 1788 р., було зведено новий храм бойківського типу – церкву Собору Пр.Борогодиці (пам’ятка архітектури), яка збереглася до сьогодення. У церкві є багато ікон та літургійних книг XVII-XVIII ст. На піддашші храму знаходяться ікони, які походять із колишніх сіл Надсяння – Тернави Вижньої, Тернави Нижньої та інших. На захід від церкви розташована дерев’яна триярусна дзвіниця, споруджена у 1797 р., в якій зберігаються старі ікони Риботицької школи XVI-XVIII ст. На церковній території є кілька старих надгробних хрестів, а також могили російських і австро-угорських воїнів часів I-ї світової війни. Тут збереглися традиційні дерев’яні бойківські забудови й загорожі, пилорами, мости, є багато придорожніх капличок і хрестів. У В.Яблунці в 2000 р. споруджено православну церкву. Між селами В.Яблунька і Шандровець проходить Головний Європейський вододіл.

Тернава Вижня

Згідно із документами, існує інформація про надання у 1444 р. привілею на цю територію для рицаря Занка з Турки, наданого польським королем Владиславом Варненчиком. Тернава Вижня було заснована над р.Сян у 1537 р. на підставі привілею, наданого краківським воєводою Петром Кмітом священникові Василю Ільницькому. Перша згадка про церкву походить із податкового реєстру за 1655 р. Наступний дерев’яний храм було споруджено у 1746 р., біля якого у 1889 р. було зведено церкву Св.апостолів Петра і Павла, що була розібрана після другої світової війни. До цього часу на території Тернави Вижньої можна ідентифікувати місце, де знаходилися церкви. Біля села на початку 1915 р. відбувалися криваві бої I-ї світової війни. На лівому березі Сяну було розташоване підприємство, на якому із деревини бука, що постачалася вузькоколійкою, виготовляли елементи меблів, які експортувалися до Франції, Бельгії та Голандії. У 1931 р. в Тернаві Вижній проживало 1180 осіб. Тут у 1930 р. була читальня “Просвіти”. Село, населення якого станом на 1938 р. становило 765 осіб, було виселене протягом 1939-1946 рр. Зараз на території колишнього села є дев’ять садиб, у яких проживає 30 осіб.

Тернава Нижня

Згідно із документами, існує інформація про надання у 1444 р. привілею на цю територію для рицаря Занка з Турки польським королем Владиславом Варненчиком. Так само, як і Тернава Вижня, це село було засноване у 1537 р. на підставі привілею, наданого краківським воєводою Петром Кмітом священикові Василю Ільницькому. Вірогідно, що церква у селі існувала вже у 1640 р. Наступний дерев’яний храм було споруджено у XVIII ст., він простояв до кінця XIX ст. У 1894 р. було зведено нову церкву Св.арх.Михайла (на правому березі Сяну), яка була розібрана після другої світової війни. Церковний інвентар було перенесено до церкви у Верхній Яблуньці. У 1931 р. чисельність мешканців Тернави Нижньої становила 1065 осіб.. Село, населення якого станом на 1938 р. нараховувало 929 осіб, було виселене протягом 1939-1946 рр. До тепер збереглося місце, на якому була стара церква та руїни мурованої дзвіниці.

c. Соколики

Село Соколики було засноване до 1556 р. краківським воєводою Петром Кмітом. Перша згадка про церкву походить із податкових реєстрів 1640 і 1655 рр. У 1791 р. було зведено нову дерев’яну тризрубну церкву Св. Дмитра, поруч з якою у 1931 р. було споруджено нову муровану церкву. Завдяки побудові залізниці, Соколики стали локальним центром деревообробки – на пилорамі працювало понад 200, а на залізниці – понад 100 чоловік. У 1931 р. населення Соколиків становило 1716 осіб. Село також розвивалося як місце літнього відпочинку. В 1937 р. тут було сім будинків відпочинку і молодіжний Карпатський Дім “Байка”. У червні 1944 р. укріплену заставу німецьких прикордонників на лівому березі Сяну атакували 400 азербайджанців із партизанського з’єднання Сидора Ковпака, які для цього мусили подолати заміновану територію. Село, населення якого станом на 1938 р. нараховувало 1520 осіб, було виселене протягом 1945-1946 рр. Після другої світової війни дерев’яна церква була знищена, а у мурованій церкві Св. Дмитра було влаштовано спостережний пункт прикордонних військ. Зараз у цій церкві один раз на рік в листопаді на Св. Дмитра відбувається відправа за участі прихожан з с.Нижній Турів.

c.Нижній Турів

Село Нижній Турів (Турочка Матенчина, Турочки Нижні) було засноване над притоками р.Яблунька – р.Писана та потоками Ясен і Рощен у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли, наданого солтисам Павлу Івашковичу і Теодору Ячковичу. Це доручення у 1567 р. було підтверджене грамотою короля Сигізмунда Августа. Дерев’яна церква латинізованого типу в Н. Турові була споруджена у 1792 р. на місці старої церкви (1556 р.). Ця церква була розібрана у 1913 р. (до цього часу збереглися сліди старих фундаментів) і поблизу неї, у 1914 р., було побудовано церкву Успення Пр.Богородиці в неоукраїнському стилі. У ній зберігаються ікона XVIII ст. зі старої церкви та Євангеліє львівського друку XVII ст. із церкви Св.Дмитра у Соколиках. Поблизу церкви розташована триярусна дерев’яна дзвіниця 1914 р., на прицерковній території є кілька старих надгробних хрестів. У селі збереглися традиційна дерев’яна бойківська забудова й загорожі, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

c.Верхній Турів

Село Верхній Турів (Турочки Вижні, Турочка Ступосянська, Турочка Регаліс) було засноване над притокою р.Яблунька – потоком Сколабан у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли. Перша дерев’яна церква у В.Турові була споруджена на початку XVIII ст., поблизу неї, на місці двірської каплиці, у 1890 р. було збудовано церкву Св.Пантелеймона латинізованого типу. В ній збереглися літургійні книги XVIII ст. та іконостас початку XX ст. На захід від церкви стоїть дерев’яна двоярусна дзвіниця, збудована одночасно із церквою, біля якої знаходиться цвинтар. У селі практично всі будинки побудовані з дерева, збереглася традиційна дерев’яна бойківська забудова й загорожі з початку XX ст., старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

c.Беньова

Село Беньова було засновано в 1537 р. краківським воєводою Петром Кмітом. Перша назва села – Беньове поле. В 1760 р. це село належало Антонію та Яну Каліновським – власникам Турки, до 1939 р. – родині Рубінштейнів. До 1939 р. в селі знаходився маєток, власником якого був Іполит Фроммер.

Перша згадка про церкву в Беньовій походить із податкових реєстрів 1589 р. За переказами, у цій церкві сховав свій освячений ніж легендарний гуцульський опришок Олекса Довбуш під час походу на Бойківщину в 1740-х рр. У 1779 р. на лівому березі Сяну (тепер ця територія належить Польщі) було зведено нову дерев’яну тризрубну церкву бойківського типу, яка була розібрана в 1927 р.

Витоки р.Сян

Сян є найбільшою карпатською притокою р. Вісла (басейн Балтійського моря). Загальна довжина річки – 444 км.

Від витоків ріка тече через село Біньова та колишні села Буковець, Соколики, Тернава Верхня, Тернава Нижня, Дзвіняч.

У Дзвінячі річка повертає на захід, сягаючи Ліктя, де знову набирає північного напрямку, доходячи до Дидьової. В Дидьовій Сян „вигинається” дугою з півночі на південний захід, потім знову на північ, до Боберки, де річка повертає на захід до неіснуючого з 1946 р. села Журавин (зараз – територія прикордонного посту „Боберка”). Практично навпроти пагорба , де колись знаходилася церква Преображення Господнього, яка була знищена радянськими прикордонниками в 1957 р., Сян входить на територію Польщі .

c.Сянки

Село Сянки (Сянське) було засноване до 1580 р. краківським воєводою Петром Кмітом над витоками р. Сян. Протягом XVII-XIX ст. у Сянках були збудовані три дерев’яні церкви бойківського типу, дві з яких (1645 і 1703 рр.) були продані на Закарпаття у села Кострино та Сіль, де збереглися до сьогодення та є пам’ятками архітектури.

Ужоцький перевал

Ужоцький перевал (852 м н.р.м.) локалізований на Європейському Вододільному хребті, поблизу кордону між Ужанським НПП ,РЛП „Надсянський” та НПП “Бойківщина”,а також межі між українською та польською частинами МРБ „Східні Карпати”. Поблизу Ужоцького перевалу знаходяться витоки Сяну. Через перевал у 70-х роках XIX ст. було побудовано залізничну колію, яка з’єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом. На перевалі споруджено пам’ятник січовим стрільцям, є цвинтар та пам’ятник російським та австро-угорським воїнам, які загинули у I світовій війні. В урочищі “Бучок” збереглася лінія окопів з тих часів. З перевалу добре видно окремі вершини Західних Бещадів – Кінчик Буковський (1251 м н.р.м.) та Галіч (1333 м н.р.м.), які розташовані на території Бещадського Парку Народового у польській частини МРБ “Східні Карпати”.