Згідно існуючих схем геоморфологічного районування Українських Карпат, територія Парку розташована в межах двох областей – Вододільно-Верховинської (основна частина – північно-західний, західний і південний масиви Парку) і Зовнішніх Карпат (центральна і північно-східна ділянки).
У межах Вододільно-Верховинських Карпат дослідники виокремлюють такі морфоструктури другого-третього порядку, які беруть участь у будові Парку: Стрийсько-Сянську верховину з низькогірним рельєфом і широкими улоговинами, Верховинський середньогірний вододільний хребет та Славську верховину з монолітними хребтами і широкими улоговинами.
Стрийсько-Сянська верховина приурочена до Турківської і частково Славсько-Верховинської та Бітлянської тектонічних підзон. Вона знаходиться у верхніх частинах басейнів річок Сян, Дністер, Стрий та Опір. Як зазначає П.М. Цись (1970), чітко виражені у рельєфі низькогірні хребти Стрийсько-Сянської верховини утворені антиклінальними структурами, а поздовжні долини між ними приурочені до широких синкліналей. Низькогірні хребти простягаються з північного заходу на південний схід. Найбільш помітним у рельєфі є Камінецький хребет на межиріччі Сяну і поздовжньої долини Ріки (притоки Сяну) з вершинами, максимальна висота яких сягає 812 і 828 м н.р.м. Продовженням цього хребта у південно-східному напрямку на межиріччі Сяну–Яблуньки є Сянський хребет з максимальною висотою 874 м н.р.м., який знаходить своє продовження на межиріччі верхньої Яблуньки і Стрия південніше с.Бориня з максимальною висотою 838 м н.р.м. Ще один хребет простягається уздовж лівобережжя верхнього Дністра від польського кордону до долини Стрия з абсолютними висотами понад 700 м (найвища вершина на межиріччі Яблуньки–Стрия сягає 785 м). В межах цієї морфоструктури локалізовано два лісництва Парку – Яблунське та частина Сянківського.
У межах Стрийсько-Сянської верховини домінує рельєф з м’якими формами. Тут абсолютні висоти сягають 600–700 м, а відносні складають 200–250 м, переважають похилі і спадисті схили (3-10º), характерне інтенсивне горизонтальне розчленування (густота 2,4-03,2 км/км²).
Північно-західна частина хребта від Ужоцького перевалу до г. Пікуй (Буківська Полонина) в морфоструктурі Верховинського середньогірного вододільного хребта сформувалася на антиклінальній складці «карпатського» простягання. Південно-західні схили, до долини р.Жданівки круті, місцями урвищні, північно-східні схили порівняно полого зливаються з прилеглим низькогір’ям Стрийсько-Сянської верховини.
З північного заходу на південний схід у Либохорівському лісництві лінія хребта чітко фіксується вершинами Перейба (1 020 м), Дрогобицький Камінь (1 185 м), Старостиня (1 226 м), перевал Руський шлях (1 200 м), Великий Верх (1 316 м), Пікуй (1 408 м). Відносні висоти хребта над прилеглим низькогір’ям Стрийсько-Сянської верховини коливаються на різних ділянках у межах 200–250 м до 300-400 м.
Територія Міжгірського лісництва Парку розташована у межах Скибових Карпат (скиба Зелем’янки). Максимальні висоти на межиріччях Рибника–Золотого Потоку–Майданського Рибника сягають 911,0 м н.р.м. (г.Кичера), у Майданському масиві – 944,2 м (г.Липовали) і 1 132,4 м н.р.м. (г.Виднога) на хребті Середній.
Територія Міжгірського лісництва Парку сформована на морфоструктурі Рожанки і частково заходить у Стрийсько-Сянську верховину. Скиба Рожанки є вузькою монокліналлю, ширина якої не перевищує 3–4 км (Круглов,1986), вона має блокову будову і у межах Ільницького масиву представлена двома хребтами північно-західного – південно-східного простягання. Максимальні висоти у східному масиві – 1 085,7 м (г.Мингол) і 970,4 м н.р.м. У західному хребті – 834,5 м (г.Кам’яна Гора) і 894,2 м н.р.м. долина р. Завадки обмежує масив з вершиною г.Клева 900,2 м. У масивах Кам’яної Гори, Минголу знаходяться урвищні схили. Уздовж лінії Турка (Ільник-Багнувате)-Славське–Вишків внутрішня частина району Сколівських Бескидів межує з Вододільно-Верховинською областю, у межах якої проходить звивиста лінія Карпатського вододілу.