«Шляхами неіснуючих сіл – c.Дидьова»

• Протяжність

  12 км

• Тривалість

  7 год

• Неіснуючі села

  

  Особливістю історичного розвитку окремих сіл Бойківщини було їх розташування на території, яка потрапила в зону адмістративного переділу Польщі та СРСР за пактом Молотова-Рібентроппа. Це призвело до трагічних наслідків для тисяч етнічних мешканців, які були примусово виселені впродовж 1939-1946 рр. внаслідок операції «Вісла» та очищення прикордонної смуги колишнього Радянського Союзу.

  До переліку неіснуючих населених пунктів сучасної території РЛП “Надсянський” та НПП “Бойківщина” увійшли сім сіл – Журавин, Дидьова, Локіть, Дзвиняч Горішній, Тернава Нижня, Тернава Вижня і Соколики.

  Понад сім тисяч мешканців цих сіл, що були розкидані тогочасним радянським та польським режимами по різні боки сучасного українсько-польського кордону, заслуговують на те, аби пам’ятати про їхні малі батьківщини, якими прокотилося жорстоке XX століття, а також скористатися можливістю відвідати ці території.

  

• Неіснуючі села

  

  Маршрут розпочинається біля старої школи (кінець XIX ст.) в с. Боберка, потім стежка повертає на захід, через хребет Червоний Верх (в урочищі Гвозданів розташоване джерело сірководневої води типу „Нафтуся”) до залишків цвинтаря в Дидьовій, поблизу якого була дерев’яна тризрубна церква Успення Св.Богородиці.

  

   

• Неіснуючі села

  

  Надалі стежка проходить дорогою через колишнє село, вздовж якої можна побачити  руїни дворища, знищеного радянськими прикордонниками в 1960 р., руїни “будинку столяра”, в якому в 80-х рр. XIX cт. гостював Іван Франко, фундамент школи, два придорожніх хрести та значну кількість здичавілих фруктових дерев, стару криницю.

  Заслуговують на увагу муровані мости через потоки Тирликів та Мучний.

   

• Дидьова

  

  Перша згадка про село Дидьова датована 1529 р. Воно було засноване краківським воєводою Петром Кмітом.

  У селі в 1589 р. була споруджена перша церква.

  В 1860 р. тут було збудовано дерев’яну тризрубну церкву Успення Пр.Богородиці, яка у 1956 р. була зруйнована радянськими прикордонниками (зараз на цьому місці є пам’ятна таблиця, встановлена місцевими мешканцями)

  До села приїжджав відомий український письменник Іван Франко, який відвідував свого шкільного товариша – місцевого священика отця Івана Кузіва, знавця етнографії бойків.

  Тут діяли рільнича спілка “Сила” і читальня “Просвіти”. Село, населення якого на 1938 р. нараховувало 1332 особи, було виселене до 1946 р.