Церква Собору Пресвятої Богородиці — дерев’яна церква в селі Матків, споруджена 1838 року. Видатна пам’ятка бойківської архітектури та монументального мистецтва, яка в 2013р. увійшла до переліку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.Цю дерев’яну церкву – красуню звели у 1838 році майстри Іван Мельникович та Василь Іваникович, про що свідчив тепер закритий напис на одвірку південних дверей до нави. На головному західному порталі зберігся напис польською мовою: «Tey swiatyni fundamenta», на лівому одвірку напис з датою спорудження: «Zalozone dnia 21 czerw.», на правому: «Roku 1838».Цікаво, що робочою силою на будові храму в основному були жінки – чоловіче населення села у ті роки масово було рекрутовано до війська Австро-угорської імперії. Тож нова церква була ще й своєрідною офірою Богові задля повернення чоловік і синів додому. Новозбудований храм освятили на честь Собору Пресвятої Богородиці. Це церква бойківського типу – тризрубна, триверха, з багатьма заломами над кожним куполом, що придають їй вигляд ялинки .Первісно храм повністю був вкритий гонтом, нині на його стінах шалівка, а на маківках бляха. Інтер’єр вкритий стінописом кінця ХІХ століття. Збереглися також тогочасні іконостас з різьбленими царськими вратами, бічні вівтарі, старі лави й церковне начиння.На південний захід від церкви розташована дерев’яна дзвіниця – квадратна в плані, триярусна, з балконом на другому ярусі, зверненим у бік невеликої площі перед південним фасадом церкви. Дзвіниця, яка, як теж є пам’яткою архітектури національного значення, майже на століття молодща від церкви: її у 1924 році збудував майстер Михайло Веклич.У першій половині ХХ століття , а саме в 1928 та 1939 рр., церква Собору Пресвятої Богородиці зазнала кількох перебудов. Храм було піднято на бетонний підмурівок, аби зберегти його від проникнення вологи. Тоді ж дахи і верхи церкви та дзвіниці, первісно укриті ґонтом, покрили оцинкованою сталлю.